Селянський світ в розповіді Тургенєва «Бежин луг» (1 варіант)

(1 варіант)

В середині XIX століття И.С. Тургенев створює свої знамениті збірки мисливських оповідань «Записки мисливця». У центрі збірки — доля російського селянства, що так хвилювала передову інтелігенцію того часу. По-новому поглянув на життя простого російського мужика і Іван Сергійович. У розповіді «Бежин луг» селянський світ показаний з усією простотою, натхненністю, душевною красою.

Само дія розповіді достовірна точно вказано письменником: Бежин луг знаходився всього в декількох кілометрах від Спасского-Лутовинова, власної садиби Івана Сергійовича Тургенева. Головні герої розповіді — селянські хлопченята з сусідніх сіл, які стережуть табун. Їх побут дан через сприйняття оповідача — мисливця, що випадково заблукав в один з липневих днів. Перед читачем розгортається картина життя селянських хлоп’ят літнім вечором. Хлопченята потихеньку розмовляють біля багаття. Слухаючи історії хлопчиків, спостерігаючи за їх одягом, манерою поведінки, вчинками, оповідач складає загальне уявлення про селянське життя. Діти одягнені просто: залатані порти, личаки і онучи, полотняні сорочки. Тільки один хлопчик, Федя, який і виглядає старше, на думку автора, «належав, за усіма прикметами, до багатої сім’ї і виїхав-то в поле не по нужді, а так, для забави».

Селянські діти розповідають один одному страшні історії. І через їх відношення до почутого розкривається автором уся чарівність їх світу. Наприклад, хлопчик Илюша описує домового, який водиться в старій рольні на фабриці і лякає робітників. Костя розповідає про Гаврилу, слобідського тесляра, який одного разу зустрівся з лісовою русалкою і відтоді «невеселий ходить». Павлуша говорить про «передбачення-то небесне», яке усіх злякало, навіть пана. Діти вірять в нечисту силу, злих духів, відьом і чаклунів. І в цій їх вірі простежується прагнення людей до таємничості, непізнаних речей, нез’ясовних явищ. Віра в диво, примари, добрих і злих духів збереглася в народі ще з давніх часів. Тому в історіях, що розповідаються хлопчиками, безліч фольклорних образів : домові, русалки, нечиста сила. Величезна сила сільських поверий. Хлопчики говорять про людей, що померли не власною смертю, ці оповідання одночасно зачаровують і лякають дітей.

Життя селянських дітей позбавлене достатку, матеріального благополуччя. Але наповнена справжньою душевною красою, натхненна. У фіналі розповіді є вказівка автора на смерть Павла в тому ж році: «він убився, впавши з коня». Цей факт примушує читача уважніше віднестися до селянського життя.

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.