Роль символіки в творах І. А. Буніна

Іван Олексійович Бунин народився у Воронежі, у збіднілій дворянській сім’ї. У дитинстві вчився в гімназії, займався живописом, але за обставинами закінчив всього чотири
класу. Пізніше великі письменники, чиїм молодшим сучасником був Бунин, одностайно визнають його величезний талант.
Твори Бунина дуже багаті різними формами алегоричної виразності. Письменник використовує символіку скрізь: і в назвах оповідань, і в їх сюжетах.
Символіка у бунинских оповіданнях є їх невід’ємною частиною, стаючи деяким знаряддям в руках автора, допомагає йому підкреслити свої думки і в той же час створити свій особливий, відмінний від інших письменників настрій в розповіді. Я вважаю, що такий прийом допомагає Бунину передати думку читачеві.
Розповідь «Антонівські яблука» символічний вже своєю назвою. Антонівські яблука утілюють собою благополуччя, достаток в дворянських садибах. Їх запах є присутнім на сторінках розповіді постійно, але якщо на початку цей запах домінує, то у кінці оповідання практично зникає, і на зміну йому приходять інші запахи. Поступове зникнення запаху антонівських яблук символізує у Бунина відходження в минуле дворянського благополуччя, його загасання, його осінь. Не випадково тут і композиційний розподіл на чотири частини: серпень — вересень, жовтень — листопад. Листопад — це останнім часом вже далеко не аристократичного дворянства, а збіднілого і такого, що прийшло до занепаду маєтку.
Особлива майстерність автора полягає в його здатності поступово, не загострюючи при цьому уваги читача, показати усі ці переходи часу і запахів. Світле і захоплене почуття радості переходить в ностальгію, смуток по минулому.
Інша розповідь, «Пан, з Сан-Франциско» також символічна своєю назвою. Ця символічність виражається в образі головного героя — людини без імені, що називається автором просто пан з Сан-Франциско. Відсутність імені у героя — символ його внутрішньої бездуховності, спустошеності. Більше того, автор наводить читача на думку про те, що герой його не живе в повному розумінні цього слова, а лише фізіологічно існує. Він не здатний сприймати естетичні цінності, він бачить лише реалії матеріального світу.
Після раптової смерті героя усе триває, абсолютно не змінившись. Корабель «Атлантида» пливе у зворотному напрямі, тільки вже з тілом мертвого багача в ящику з-під содової, що втратило після смерті усю минулу велич. А на кораблі все ті ж бали, все та ж фальшива, «граюча в любов» пара. Сам корабель утілює собою суспільство зі своєю ієрархічною структурою, багата аристократія якого протиставляється людям, що управляють рухом корабля, працюючим у поті чола у велетенської топки, яку автор називає дев’ятим кругом пекла. Символічний і навіть викликає здивування зображений письменником-реалістом образ диявола, величезного, як утее, що спостерігає за кораблем, який є як би символом катастрофи, що насувається, своєрідним попередженням людству.
І. А. Бунина, що часто використовує символи у своїй творчості, проте ні в якому разі не можна вважати письменником-символістом — він письменник реалістичного напряму, а символи для нього лише одно із засобів художньої виразності, що розширюють зміст і надають його творам особливе забарвлення.

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.