Гострота й актуальність послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»

Наш національний пророк, великий український поет Тарас Шевченко любив рідну землю пристрасно, добре розумів свою відповідальність за її майбутню долю. Тому поет ставиться і до співвітчизників вимогливо, його слово нерідко сповнене пекучих докорів за їхню пасивність і байдужість. Зразком такої вимогливої любові є послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…». Звертаючись до своїх земляків, Шевченко все-таки найбільше іронічних зауважень, докорів, спопеляючих характеристик адресує освіченим верствам, тим, хто мав би просвітити «найменшого брата». Шевченко показує брехливий лібералізм, фарисейство і водночас хижацьке нутро «вболівальників» за «неньку Україну» — українських «панів і підпанків». Він пише про них з гнівною іронією та сарказмом: «…шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв…»; «…кайданами міняються, правдою торгують…»; «…щоб ви не вертались, щоб там і здихали, де ви поросли!». Все це, як висловився один із сучасних дослідників творчості Т. Шевченка, звучить, «мов ляпас по знахабнілій пиці» костюмних панів-патріотів. Розвінчуючи фальшиве українолюбство поміщиків, поет із сучасного проектує свій погляд в минуле. Він скидає з п’єдесталів лжезаступників народних з-поміж гетьманів і козацької старшини:

Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття…

Затаврувавши своїм гнівним словом гріховні «діла» «земляків» у минулому й сучасному, Шевченко звертається й до «ненарожденних», адже його послання — то глибокі філософсько-політичні роздуми над долею України. Афористичні пророцтва великого поета звучали пересторогою не тільки для його сучасників, вони особливої гостроти й актуальності набувають у наш час: «Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде», «…і премудрих немудрі одурять!». Тим, хто використовує сьогодні народ як засіб для досягнення своєї політичної кар’єри, своїх корисливих цілей, варто прислухатися до пророчих Шевченкових слів: «Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори». Перепадає від поета і «найменшому брату», «синам сердешної Украйни» — за їх рабську психологію, за примирення із самим статусом мовчазного раба. Проте гнівна критика в посланні не викликала зневіри, вона наснажувала українську інтелігенцію на боротьбу в ім’я національного самоствердження Батьківщини. Шевченкове послання «дружнєє», бо, прагнучи народові добра, кращої долі, поет показує шляхи їх досягнення. Вперше в українській літературі було поставлено проблему мислячої еліти і народу як проблему національно-політичну. Тільки національне єднання, тільки гро¬мадянський мир, як водночас і просвітлення звільненого народу і своїми, й загальнолюдськими, «чужими», духовними цінностями — ось що забезпе¬чить Україні щасливе майбутнє (у посланні воно постає в символічних образах «своєї хати», «усміхненої матері», «світу ясного, невечірнього»).

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.