Другорядні персонажі п’єси А. П. Чехова «Вишневий сад»

Важко уявити п’єсу «Вишневий сад» без тих діючих осіб, яких називають другорядними. «Вишневий сад» прийнято вважати ліричною комедією. Назва підкреслює основну — комічну — спрямованість п’єси й одночасно ліричну, пов’язану найбільше з образом автора, присутність якого читач відчуває в усьому: в ремарках, в окресленні діючих осіб, в обстановці. Чехов сумує і радіє, співчуває і засуджує, міркує й іронізує… У п’єсі звучить оптимістичний сміх супротивника віджилого, вульгарного, що заважало Росії йти вперед. Ділячись враженням після перегляду п’єси, М. Горький говорив: «Бешкетну штуку Ви втнули, Антоне Павловичу. Дали красиву лірику, а потім рубонули з усього розмаху сокирою по кореневищах: до чорта старе життя!» Зрозуміти й оцінити все це допомагають не тільки головні діючі особи комедії, але і її другорядні персонажі, їхня своєрідність. От комічний Єпіходов, незграбний, самолюбний, малорозвинений, але вважає себе досконалим. У нього пристрасть до книжкових і іноземних слів: «не можу похвалити нашого клімату. Не можу. Наш клімат не може сприяти саме враз», «за кордоном усе давно в повній комплекції». Багато вступних слів: «Звичайно, якщо подивитися з погляду, то ви, дозволю собі так висловитися, вибачте за відвертість, зовсім привели мене в стан духу». У цьому словесному безладі важко знайти нормальну фразу. Він користується дивними порівняннями: «Доля ставиться до мене без жалю, як буря до невеликого корабля». Про мову Єпіходова добре сказала Дуняша: «Людина він смирна, а тільки іншим разом як почне говорити, нічого не зрозумієш. І добре, і чутливо, а тільки незрозуміло».

Сутність Яші, розбещеного легковажним життям у Парижі, виявляється в звертанні до Дуняші: «Огірочок!» Це слово повторюється часто, характеризуючи весь вульгарно-цинічний внутрішній світ героя. Мова Яші передає його убогу сутність: «Я такої думки: народ добрий, але мало розуміє», — самовпевнено заявляє він. Але це ще не все про нього. Даремно почуває себе хазяїном Лопахін, даремно сподіваються Петя й Аня: Росія дістанеться не їм. а таким, як Яків. Лакей, що дивиться туди і на того, де влада і гроші. Петю він людиною не вважає — він для нього сміття. Але якщо це «сміття» прийде до влади, лакей буде стелитися, відгадувати всі його бажання. І вже від Яші пощади нікому не буде. У першому акті його вкусила за палець собачка Шарлотти. Яша втратив інтерес до усього, крім укушеного пальця. А потім знайшов мотузочку, зробив петельку і вночі — і не в лісі, а прямо перед вікном Шарлотти… Це він уміє. Та ще цигарки курити і пити шампанське на дурику. Людина, абсолютно позбавлена моралі. Простий — і в цьому його сила. І усім він потрібен — тому що холуй потрібен усім, навіть якщо огидний. От ще один персонаж — старий, патріархально відданий своїм панам Фірс. Він пройшов довгу школу лакея і пишається цим. Фірс відмовився від наданої реформою волі, залишився «вічним кріпаком».

Смішно і сумно виглядає поміщик Пищик, який радіє, що віддав в оренду англійцям свою землю з білою глиною. Вічно відчуваючи потребу в грошах, він перебуває в постійній залежності від заможних сусідів і знайомих… Своєрідність другорядних діючих осіб п’єси «Вишневий сад» — свідчення чудової художньої майстерності А. П. Чехова. Майже кожен з них володіє яким-небудь колоритним словом, виразом, прислів’ям. У Фірса таким словом с «недотепа», у Варі — «благоліпність!», у Якова — «огірочок», у Пищика — вираз «ви подумайте», у якому відбивається його цілковите, по-дитячому наївне незнання загальновідомого.

Усі другорядні чеховські персонажі — не тло, вони самостійні герої.

А. П. Чехов писав п’єси на «чисто російському матеріалі», а став найулюбленішим драматургом у всьому світі, тому що проблеми, які хвилюють чеховських героїв, — і щастя, і нещастя, і сімейне життя — однакові в народів різних країн.

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.